Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 923/465/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Воліка І.М.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 05.08.2014 р. (суддя Задорожна Н.О.)та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 р. (судді: Шевченко В.В., Головей В.М., Ліпчанська Н.В.)у справі№923/465/14 господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ліон"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1.ОСОБА_4 2.ОСОБА_5прозвернення стягнення кредитного боргу у сумі 1 149 835 грн. 07 коп. на предмет іпотеки за участю представників: від позивачане з'явились від відповідачане з'явилисьвід третіх осібне з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 р. у справі №923/465/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 р., відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон" (далі - ТОВ "Ліон") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення кредитного боргу у сумі 1 149 835 грн. 07 коп. на предмет іпотеки.

Прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішення у справі №923/465/14 мотивовані наступним:

- на сьогодні предмету іпотеки не існує, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи;

- незавершена будівництвом будівля, яка знаходиться на місці предмета іпотеки, не підпадає під визначення об'єкту незавершеного будівництва у розумінні положень ст. 1 Закону України "Про іпотеку", а, отже, на даний існуючий об'єкт не може бути звернуто стягнення, як на предмет іпотеки.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 р., рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 р. у справі №923/465/14 та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме безпідставністю, на думку заявника, висновку про знищення предмету іпотеки, оскільки на даний момент за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке складає визначений в договорі предмет іпотеки.

Крім того, скаржник вважає, що предмет іпотеки не було знищено, а вчинені відповідачем дії були спрямовані на його реконструкцію (відновлення та повернення до початкового стану, або до стану характерного для нього за умов нормального функціонування).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Волік І.М., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 23.12.2014 р.

В судове засідання 23.12.2014 р. представники позивача, відповідача та третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників сторін та третіх осіб.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №ФО80896П, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит на споживчі цілі в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 51 900 євро 00 євроцентів, а остання зобов'язалась прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути його банку у повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання передбачені цим договором.

Згідно п. 7.3 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Додатковими угодами до договору сторони погодили графік погашення заборгованості та сплати процентів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що банк виконав у повному обсязі свої зобов'язання за вказаним договором та видав ОСОБА_4 кредит в сумі 51 900 євро 00 євроцентів.

Проте, позичальник свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплати процентів виконала частково в сумі 7 516 євро 78 євроцентів.

За таких обставин, утворився борг позичальника перед кредитором по поверненню кредитних коштів у сумі 42 571 євро 00 євроцентів, що еквівалентно станом на 16.01.2014 р. 462 971 грн. 37 коп. за курсом НБУ, та процентів за користування кредитом у сумі 8 394 євро 42 євроценти, що еквівалентно станом на 16.01.2014 р. 91 291 грн. 63 коп. за курсом НБУ.

Вказане підтверджується матеріалами справи та досліджувалось господарськими судами попередніх інстанцій.

Крім того, 04.07.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №ФО80898П, за умовами якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_5 кредит в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 51 900 євро 00 євроцентів, а остання зобов'язалась прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути його банку у повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання передбачені цим договором.

Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №ФО80898П набирає чинності з моменту його підписання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.3 договору).

Умови повернення кредиту, сплати процентів, комісій та пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів є ідентичними з тими, що передбачені вищенаведеним договором №ФО80896П від 04.07.2008 р.

Банк свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі та надав позичальнику кредит в сумі 51 900 євро 00 євроцентів. Однак, ОСОБА_5 свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів виконала частково, внаслідок чого утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 42 571 євро, що еквівалентно станом на 30.01.2014 р. 463 039 грн. 40 коп. за курсом НБУ, та процентів за користування кредитом у сумі 8 620 євро 00 євроцентів, що еквівалентно станом на 30.01.2014 р. за курсом НБУ 93 758 грн. 60 коп.

Пунктами 1.3 наведених кредитних договорів закріплено, що в якості забезпечення позичальниками виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредитів, сплати процентів, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат кредитора, пов'язаних із задоволенням його вимог за цими договорами, кредитор укладає з відповідачем - ТОВ "Ліон" іпотечний договір, на підставі якого майновий поручитель (іпотекодавець) передає в іпотеку позивачу (іпотекодержатель) нерухоме майно, а саме, нежитлову будівлю (плавальний басейн) "Петровець", загальною площею 1794,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 1 366 833 грн. 00 коп. (177 420 євро 76 євроцентів), і належить майновому поручителю на праві власності.

За таких обставин, з метою забезпечення вищенаведених кредитних зобов'язань 07.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №02-23-ФО80896П/ФО80898П-1263.

Відповідно даного іпотечного договору відповідач передав позивачеві в якості забезпечення нежитлову будівлю (плавальний басейн) "Петровець" (літ. А), загальною площею 1794,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ТОВ "Ліон" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу б/н від 25.06.2002 р., зареєстрованого Херсонським БТІ в книзі 6, номер запису 1688, №486654.

Як правильно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, вказаним нерухомим майном, що складає предмет іпотеки, забезпечено основне зобов'язання позичальників за кредитними договорами, а також сплата процентів за користування кредитом та комісій, сплата можливої неустойки (пені, штрафу), що передбачені умовами кредитних договорів.

При цьому, сторонами іпотечного договору погоджено та закріплено в п. 1.3 даного договору, що вартість предмету іпотеки становить 1 366 833 грн. 00 коп., що за офіційним курсом НБУ на день підписання цього договору - 758 грн. 4921 коп. за 100 євро - еквівалентно 180 203 євро 99 євроцентів.

Згідно п. 4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, кредитор має право задовольнити забезпечені іпотекою зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

ПАТ "Укрсоцбанк" за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, у тому числі й шляхом продажу предмета іпотеки позивачем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", що передбачено п.п. 4.5.1 - 4.5.5 договору іпотеки №02-23-ФО80896П/ФО80898П-1263.

Вказаний іпотечний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до припинення основного зобов'язання. Дія цього договору припиняється з інших підстав передбачених Законом України "Про іпотеку" (п. 6.3 договору іпотеки).

Враховуючи вищенаведені положення договору іпотеки №02-23-ФО80896П/ФО80898П-1263 від 07.07.2008 р. та невиконання позичальниками своїх зобов'язань за кредитними договорами №ФО80896П та №ФО80898П від 04.07.2008 р., позивачем заявлено позов до відповідача, як до іпотекодавця, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим законом.

Іпотека припиняється, зокрема, у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, що закріплено в ч. 1 ст. 17 вказаного закону.

В процесі судового розгляду господарської справи №923/465/14 місцевим господарським судом відповідач заперечив проти визначення початкової ціни реалізації нерухомого майна, що складає предмет іпотеки, виходячи з вартості даного майна встановленої в п. 1.3 договору іпотеки №02-23-ФО80896П/ФО80898П-1263 від 07.07.2008 р., оскільки, на його думку, така ціна відображала вартість нерухомого майна станом на 2008 рік.

У зв'язку з наведеним у справі №923/465/14 було призначено та проведено судову будівельно-технічну експертизу.

В подальшому, експертним висновком №42 судової будівельно-технічної експертизи від 25.06.2014 р. встановлена відсутність трьохрівневої будівлі плавального басейну, яка є предметом іпотеки, що робить неможливим визначення її ринкової вартості, на підставі чого місцевим господарським судом, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.

Однак, судова колегія Вищого господарського суду України не може погодитись з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними та такими, що прийняті при не повному з'ясуванні всіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 р. встановлено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, рішення місцевого господарського суду, як і постанова господарського суду апеляційної інстанції, мотивовані доведеною висновком експерта відсутністю нерухомого майна, яке складає предмет іпотеки, на земельній ділянці під будинком АДРЕСА_1 та неможливістю оцінки та відчуження об'єкта незавершеного будівництва, розташованого на місці предмета іпотеки, через відсутність правовстановлюючого документа на нього.

На підставі викладеного, господарські суди першої та апеляційної інстанції зробили висновок, що предмет іпотеки знищено.

Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено, які фактичні обставини призвели до можливої зміни або знищення предмета іпотеки, а саме, чи був предмет іпотеки дійсно знищений або була проведена його зміна внаслідок дій, вчинених іпотекодавцем (реконструкції, перебудови, перепланування).

Таким чином, місцевим та апеляційним господарськими судами не було надано належної правової оцінки діям відповідача, з огляду на п.п. 2.1.2, 2.1.7 договору іпотеки №02-23-ФО80896П/ФО80898П-1263 від 07.07.2008 р., відповідно до яких іпотекодавець зобов'язаний не здійснювати дій, що викликають погіршення (пошкодження) предмета іпотеки, а також не здійснювати перебудову та/або перепланування предмета іпотеки без встановленого дозволу відповідних державних органів та письмової згоди іпотекодержателя.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суд України звертає увагу відповідача на те, що згідно з п. 1.2 вказаного іпотечного договору, невід'ємною частиною предмету іпотеки вважаються всі наступні покращення, переобладнання предмету іпотеки, що будуть проведені за період обслуговування боргу за основним зобов'язанням.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було встановлено не всі обставини, які мають значення для даної справи, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення у справі №923/465/14 та передати вказану справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 р. у справі №923/465/14 скасувати.

Справу №923/465/14 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: І.М. Волік

А.С. Ємельянов